А небеса не знають нас,
Бо мову рідну ми забули,
Батьківську правду відштовхнули,
Чим сплюндрували простір й час,
Тож небеса не знають нас.
А гідність власну ми не маєм,
По закордонах шкандибаєм,
Що й діти забувають нас,
Тож небеса не знають нас.
Бо депутати в нас гризуться,
За статками лишень женуться,
То й світ в зневазі бачить нас,
Тож небеса не знають нас.
Чиновництво ми наплодили,
Собі на шиї посадили,
Щоб ті доїли й перли нас,
Тож небеса не знають нас.
Нема пророків у власній хаті,
І слухаємось супостатів,
Які відверто дурять нас,
Тож небеса не знають нас.
Бо в себе ми не українці,
А якось так, всі по одинці,
Не чуємо Шевченка глас,
Тож небеса не знають нас.
Коли ж згуртуємось докупи,
Відродим мову та науки,
Відкриєм Божу душу в нас,
То й небеса признають нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473679
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Олекса Світлий