Заплети мені, мамо, косу
як колись у дитинстві у полі.
Пам`ятаєш, благала ти долі
для своєї маленької доні
і дивилася як я росту.
Заплети мені, мамо, косу
і вплети синьоокі волошки,
хай порадують нас вони трошки...
Чому бачу у тебе я зморшки?
Невже стільки пройшло вже часу?
Заплети мені, мамо, косу...
Заспівай ти мені колискову,
щоб у ніч - у холодну зимову
я відчула, що поруч ти знову
і побачила твою красу.
Заплети мені, мамо, косу
як колись, пам`ятаєш бувало
коли серце уперше кохало
болю втрати воно ще не знало...
Витри, мамо, на щоках росу,
заплете тобі донька косу.
14.02.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472349
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2014
автор: Ксенія Фуштор