А ти у нього віриш, як в Ісуса,
Для нього молитвИ складаєш.
А я вночі із ним у ліжку труся,
Поки ти вночі за ним ридаєш.
Дівчинко, мене послухай трішки.
І припини вже проклинать у спину.
Поки із ним я качаюсь в ліжку,
Ти не ридай і не кляни невинну.
Хіба ж я винна, що мене він любить ?
Хіба винна, що зі мною зараз він ?
Так склалась доля, що тебе він губить,
Так значить треба тобі, мені - усім.
Хіба винна, що за нього в воду й в пекло ?
Хіба я винна, що ти також підеш ?
А ти молися, дивись у синє небо,
Та навіть там ти такого не знайдеш.
Ти ридай, моли свого Ісуса,
Що Бог твій дав тобі, що хочеш ти.
Але що піде він, я не боюся.
Бо він, як я, - затятий єретик.
Мій бог - це він, а я його богиня.
А ти страждай, молися, і ридай.
У тому, що ти любиш - я не винна,
Тож не паскудь мене, й не проклинай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472209
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: Олька Оленька