В хаті була тиха тиша –
та в мить почалася війна,
кіт побачив на екрані мишу
і швидко стрибнув із вікна.
По моїх джинсових штанах
видерся до мунітору,
тепер комп'ютер просто жах...
Мало того, що! Подер ще й штору!
Ще й обцарапав весь екран!
Так Міккі Мауса ловив,
а коли з'явився вже кабан,
кіт нарешті мунітор лишив.
Всівся звіром й заглядає,
наче мультик зацікавив,
а насправді мишеня чекає,
немовби хтось його заставив.
- О ні, ні... Знову починає!
Я шнура витягнув з розетки.
- Годі! Все! Щура уже не має!
- Тобі уже проїлися котлетки?
- Якщо мишей ловити закортіло,
тоді на вулицю шуруй...
Крикнув я: - Що, вдома надоїло?
- Там хоч цілий день полюй!
А кіт, неначе не до нього,
немов нічо не відбуваєтся!
Ох не люблю! Я вже цього,
як цей бешкетник придобряєтся!
Екран немов після хокею...
Та щоб такої ситуації не мати,
я папірець на лоб приклею:
"Мультики, котові не включати"!
12.01.2014 року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472091
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2014
автор: Ель Демір