Колись давно, в добу середньовіччя
Зустрілися полярні дві душі…
Минув лиш день! Здавалося – сторіччя!
Й про їх любов писали вже вірші…
Та рими ті, прості та забобонні
Пекельним суховієм будніх днів
Нектар кохання вкрали …І безсонним
Для них став власний всесвіт снів.
Вуаль німу вдягла сердешна пісня,
Що, мов проміння, лилась під вікном…
Любов ота цвіла зів’ялим листям,
Труїла кров полиновим вином.
Пройшли роки, минули грози серця,
Затих віків середніх дисонанс.
Наш образ сивий з небосхилу стерся...
Любов без нас створила ренесанс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471919
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.01.2014
автор: Lady Christianna