Рубай, поет, міцні словесні гори!
Знайди в них перли Правди і Краси.
Ти сотні тон породи перегорнеш
І влучне слово людям віддаси.
Наївсь поет вареників лінивих
Та й розродився білими віршами.
В них замість рим шляхетних, норовливих
Тинялись звуки п’яними бомбами.
Вірші ті білі, наче альбіноси,
Немов би з льоху, довгі і безбарвні.
Вони швидкі, неначе при проносі,
А в підсумку – сировина друкарні.
Поэта космос вдохновлял,
Он что-то не дыша писал.
Сто раз творение читая,
Самодовольно изрекал:
Не пишущий подобный бред -
Простой писака, не поэт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471737
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: привіт