Ще тиша росяна дрімає. Ще спить молочна мить світання...
Відлунням змореним зітхає моє минуле вже кохання.
Повітря мружиться так сизо. І колобродить хміль в гвоздиці.
Воскреслі спомини набридлі, чом вам у рань таку не спиться ?
Нічний метелик волохатий погойдує ще мляві квіти...
Безсонням виснажені думи, куди від вас втекти-подітись ?
Фантом минулого кохання, не завдавай ти серцю болю !
Зловтішний дух журби й печалі, - та зникни ж геть з моєї долі !!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471725
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: Ірина Хміль