Коли дощі ідуть безперестанку,
Похмурий день заглядує в вікно,
Відсуну обережно я фіранку
І погляд кину свій на полотно.
Тихенько стука вітер в підвіконня,
По небу гоне хмари дощові.
І музика дощу так монотонна
Приносить відчуття ці больові.
Душа чомусь сумує без причини.
У серці поселяється журба.
І хочеться сидіть насамотині.
Надія, що розвидниться, слаба.
Чому душа підвласна так погоді?
Думки в минуле нас тоді ведуть.
Хіба думкам підвласні перешкоди?
Вони дорогу швидко прокладуть.
А по вікну краплинки, ніби сльози.
Чомусь цей рік плакуча і зима.
Чи вірити тепер отим прогнозам:
Зими не буде, бо прийшла весна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471030
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2014
автор: Н-А-Д-І-Я