Сонячні промені будять природу вдосвіта...
Ближче до невловимої істини ще на крок...
Я світлотінь на твоїй картині, Господи,
Від ієрогліфів сакури пишних гілОк...
Чисте відлуння струмка далекого голосу,
Радість вмостилась птахою на плечі,
Небо спирається на Фудзіями обриси
І піснеспіви линуть, не дзвін мечів...
А чи обчислили ми, мудреці, всі складнощі?!
А чи потрапимо чисті в Майбутнє ми?!...
Небо ж правічне вірить у те, що Радості
Варті всі ті, кого називають людьми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470551
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.01.2014
автор: Віктор Банар