Я прокинувся – темно.
Спросоння поглянув на стелю -
Угорі сидів він.
Налякався, напевно,
Повільно очиськами свердлю.
Бахнув адреналін.
Я схопився на ноги.
Відверто скажу – було дивно
Так зустрітися з ним.
Запитався у нього:
(звучало, одначе, наївно)
Може чим завинив?
І промовив він грізно
(Здавалось здригнулися стіни),
Що про нього забув.
Та наразі не пізно,
Що я ще спроможний на зміни,
Лиш би суть цю збагнув.
Я відчув атмосферу,
Устиг на коліна припасти
Та схилився скоріш,
Щоб на клапті паперу
Забутий давно дописати
Недописаний вірш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470208
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2014
автор: Олександр Яворський