Коли спомини пахнуть вишнями,
підвіконня колише сапфір,
тоді зорі стають світлішими
і небаченими до сих пір.
І насподі душі розквітнено -
білий ангел дитинно спить.
Де дахівки високо, вітряно -
надто крихітним бачиться світ.
Обійняти його і диханням
зігрівати в морозні дні
і хоча допоможу крихтами
та тепліше від цього мені.
Єремія тоді заплакав би,
коли пустка торкнулася б стін,
і ніякі видці-оракули
не замінять очей глибочінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470127
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2014
автор: Окрилена