02.01.2014* 16:45
[b]2.2. Континуум[/b]
Будь-яка Світобудова включає в себе Ансамблі ПараКонтинуумів.
ПараКонтинуумом називаємо сполуку, нерознімну сполуку, що складається із ПлюсКонтинууму (+Континуум), НульКонтинууму (0-Континуум) та МінусКонтинууму (-Континуум).
Якщо Дуальність на рівнях Ансамблю ПараКонтинуумів, Світобудови та Буття існує, то вона не піддається вербальному опису для людей, бо відсутні навіть приблизні філологічні та морфологічні побудови не тільки в будь-якій земній мові, а навіть у складі сучасного мислення Хомо сапієнс. Але на рівні ПараКонтинууму це вже можливе.
Принципову схему ПараКонтинууму можна представити у вигляді вісімки - мал. 2.
Цей малюнок дає схему при "погляді зверху", тобто: як проекцію на площину. Фактично це можна представити як дві пружини, що стоять поряд, які по вертикальній лінії НульКонтинууму торкають одна одну. При цьому на схемі рух в межах "нашого" Континууму відбувається по еволюті (по руху годинникової стрілки) і уверх, а такий самий рух для "не нашого" Континууму - по інвалюті (проти годинникової стрілки) і униз. Таким чином, приймається, що "наш" Континуум є повністю плюсовим, а "не наш" Континуум є повністю мінусовим.
Безумовно, це [u]ми[/u] вважаємо, що наш Континуум є Плюсовим. Але не слід обманюватися: мешканці МінусКонтинууму будуть вважати свій Континуум плюсовим, а наш - мінусовим. Все залежить від точки зору. І це природне.
Безумовно, для ПараКонтинуумів існують Закони, але назвати їх Абсолютними можна тільки в межах нашого ПараКонтинууму, бо в інших вони не працюють.
Якщо кожне кільце "пружини" ПараКонтинууму ми приймаємо в одному "горизонтальному" зрізі (мал. 2) за завершену Ієрархічну одиницю, то тоді, враховуючи те, що ці "пружини" постульовані нами, кожний Континуум повинен по ходу "руху" по вертикалі мати наступника та попередника.
Виникає питання: "А де початок та кінець цьому всьому?" Дати відповідь на це питання тяжко, бо понятійний апарат людини зараз в межах Вербальності обмежений. Можна тільки уявити, що "десь внизу та десь уверху" відбувається перехід ПлюсКонтинууму в МінусКонтинуум (чи навпаки) по принципу стрічки Мьобіусу, але в такому випадку ми мимоволі упираємося у вербальність [u]прийнятого нами [/u]принципу рахування.
На протязі всього мого Навчання, а потім і функцінування в якості езотерика, мені Повторювали, що концепція Безмежності є тільки абстрактним поняттям суто математичного апарату, який створило Людство. І завжди використовувався красивий доказ цього.
Візьмемо будь-яку людину як завершений суб'єкт/об'єкт. Будемо вважати, що атоми в тілі цієї людини є мислячими істотами. В такому випадку вони, будуючи свою уяву про Всесвіт, прийдуть до висновку, що все, що вони не здатні осягнути, вписується в концепцію Безмежності. АЛЕ! Вони не уявляють, що існують молекули, які, знаючи, що складаються із атомів, будуть теж вважати, що їх є безмежно багато. Ми, люди, усвідомлюємо, що є певна ієрархія побудови нашого тіла (атоми - молекули - сполуки молекул - волокна м'язів - м'язи - і так далі), але ми усвідомлюємо з позиції нашого тіла як цілісного організму.
Можна було б багато говорити на цю тему, але при будь-якій розповіді/твердженні/дискусії на цю тему, ми наштовхуємося на прийняту нами систему зчислення. І не тільки.
Людина відчувала завжди, що тут щось не так. Є постулат: "Кількість переходить в якість". Але хіба тіло людини як закінчений організм існує за рахунок того, що атоми, яких в тілі людини "безліч", автоматично утворили цю якість під іменем "Людина"?
Ми використовуємо десятирічну систему числення, хоча вже і знаємо про існування інших систем. Більше того: вся наша комп'ютерна техніка побудована на двоїчній системі. При цьому наша десятирічна система є фактично системою зчислення от тих гіпотетичних "розумних атомів", бо вона обумовлює, що всі кроки від попереднього числа до числа, а від нього до наступного дорівнює 1. Таким чином, ми можемо записати, що: 5 - 4 = 1 = (1 000 000 000 + 1) - 1 000 000 000 = (Безмежність + 1) - Безмежність.
Математика не здатна виключно математичним апаратом показати перехід кількості в нову якість, тому що цей процес не є схоластичним і, по суті справи, не належить Домінанті Середовище. Математика - це один із засобів Інформаційного опису всього і вся. Простіше за все цим апаратом описувати Середовище. Домінанту Життя ще описати можливо, але з неймовірною кількістю допущень та недомовок. Для опису Домінанти Розум існуючий математичний апарат, який створила людина, по домовленості, вже не можливо. Напевно, що попереду у Людства будуть генії, які зможуть створити таку математику, хоча вряд чи вона буде мати таку назву, яка дасть можливість описувати формально не тільки перехід кількості в якість, а і те, що Людина Хомо сапієнс має окрім Реального Тіла Тонкі Тіла, що Реальність, як Агрегатність, має параметр/діапазон/тощо свого існування значно більший, ніж той, в якому існує Людина чи який Людина може осягнути/усвідомити за допомогою своїх технічних засобів. І викликає цікавість яка ж буде людська математика, якщо Людина Хомо сапієнс почне по своїй волі, свідомо, існувати не тільки в Реальності, а і в інших Агрегатностях нашого Континууму.
Нам далі необхідно зрозуміти:
- що є Агрегатність?
- як Агрегатності "упаковані" в Континуумі?
- яке це все має відношення до Людини?
Ми розглянемо це далі, але попередньо слід підкреслити, що все, про що до цього ми говорили і про що буде далі говоритися, повністю відноситься до Людини, бо це не може бути інакше. Нас не може цікавити Буття, Світобудова, всі Ієрархічна система Буття як такі, бо для нас завжди, в усі часи цікавило і буде цікавити:
- хто ми?
- навіщо ми?
- куди ідемо?
15:50
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469847
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: Левчишин Віктор