Застоявся на припоні коник вороний,
Пару ніздрями пускає, де ж той водопій?
Копитами б’є землицю, скоро рік Новий,
Поспішає він до нього стати на постій.
Вже гуляє вітерець з морозцем на пару,
Багровіє в вишині промінь сонце-дару.
Заглядає Старий рік у свою нірвану,
Щоб лишити там на все наболілу рану.
Хай бистриця та вода поглинуть тривоги,
Розговіємось теплом, де стомлені ноги.
Щоби сходжені стежки, що вділили Боги,
Окропились мудрістю, дайте нові тоги!
28.12.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2013
автор: Валентина Ланевич