Заглянь у небо і поринь в блакить.
Пірни у море, і відчуй силу столітть.
Вслухайся в хвилі, в шепіт що бренить.
Кров батьківщини у землі іще біжить.
Ти син її. ти син знедоленої неньки,
яку втоптали у багно, зкалічили серденько.
Ти син її, її опора що зламалась...
Сама без бою чужоземцям здалась...
Продала мову, на утиль послала.
і душу демону за долори віддала.
Ти син її. ганебний син. пропащий!
Віддав своє? Давись чужим ледащо!
Моя земля жива. жива...та ледве дише.
Чекає поки кат їй вирока підпише!
А син? А син-васал без думки й віри...
Опустить голову і сам віддасть її до звіра....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468907
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.12.2013
автор: Ольга Рорбах