Хоч ми усі такі сьогодні різні,
Але ж ми діти всі твої плането...
Часто бажання-плани у нас грізні
Та треба наложити на них вето...
Бо усі ми суть і плоть твоя Земля...
Ми переплавим мрії всі у справи
І завтра прославим ми твоє ім'я
Во славу розуму, а не держави...
Ми станем вище захланості "діляг"*,
Введем в божественість любов до брата**...
Тоді пропаде ненависть, жадність, страх -
Відкриті в Вічність будуть "Царські врата"***...
Бо найстрашніше у всьому світі зло -
Поневолити в творчості людину
І таврувати "обов'язком"**** чоло
Та ще й про це кричати кожну днину...
А завдання людини - впізнати світ,
Й нести оці знання своїм нащадкам,
Щоб ніде... і через сотні тисяч літ,
На людську честь людців не було падких...
* - політиків різних "пошибів" та рівнів
** - Друга заповіть Господня -люби
ближнього, як самого себе
*** - Царські врата - стоять у храмах перед вівтарем,
і відкривають символічну дорогу до Бога...
**** - Всі держави накладують на громадян
безмежну кількість обов'язків,
перетворюючи їх на своїх рабів, хоча
держава є елементом в об'єднанні
громадян, які і є найвищою владою
в цьому об'єднанні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2013
автор: Д З В О Н А Р