Небо у кишені зорі поховало.
Тільки блідий місяць сяйво випускав.
Трішки того сяйва на траву упало,
Посріблило скроні у зелених трав.
Небо мріє, мліє. Жовтий ріг світліє.
Голії дерева теплим літом снять.
Думка думку гонить, зерна туги сіє:
- А чи переможні сурми засурмлять
В краю, що благає новий день почати
Щирим чесним словом - в світлі, без ярма.
Прийде весна красна, зможе заквітчати
Землю, звук до неба свій подасть сурма!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468233
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.12.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)