Я обираю шлях по поклику душі
Що строчить звуки глибоко із серця.
І руки тихо дрибищать мої.
І хочуть щось брехливе здерти.
Вони показують мої світи,
Заховані далеко десь у тілі.
А зовні, то оманливі дроти.
Що ніби чорні, а насправді білі.
І коли сутність видно наяву,
Всі здивувались й говорили.
Всі думали, що я так не живу.
Та очевидно помилились.
Я теж ростив добро для вас
Я теж молився на колінах.
Та ображали ви мене не раз.
І підніматися я був не в силах.
Тепер, коли побачили мене
Усі просились в друзі щиро.
Боялись що добро пройде,
Що не побачать вони диво.
Та вистачить мене на всіх
Я вам дарую все що маю
І я прикрасити собою зміг,
Частинку світу, і шматочок раю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468033
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2013
автор: іВан Мандибура