Добре, що вчора закінчився наш спільний фотоальбом.
І добре, що обоє не бачимо сенсу новий заводити.
Це значить - нема запитань, усе зрозуміло обом.
Ми знайшли компроміс, починаєм із трансу поволі виходити.
Добре, що цієї зими мене гріє хоча би шипшиновий чай і плед,
А сни про тебе не викликають терпких депресивних спогадів.
І нема відчуття дежавю від старих, ще серпневих газет...
Лиш заплуталась трішки в тенетах прискіпливих поглядів.
Все чудово. Я вже не чекаю твоїх смс.
Мабуть, все-таки зв'яжу для брата цей темно-зелений шарф...
Ця зима принесе нам /окремо/ багато-багато чудес.
І радію, що я не принцеса, а ти не якийсь-там граф.
Мабуть добре, що так судилося нам згори -
Зрозуміти все вчасно, всміхнутись
Й не встромляти у спину ножі.
Несподівано. Зате не скажуть: "Цей сценарій вже зовсім старий."
Це реальність вписала курсивом у долю круті віражі.
...і подумалось : добре, що він не часто читає мої вірші,
а я замість відвертих зізнань щось бурмочу під ніс невпопад.
Бо тоді він би знав до дрібниць всі деталі моєї душі
І зібрав би на мене потужний, майстерний такий компромат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467888
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2013
автор: СвітанОk