Зима бере простяглі руки -
Тепер ВОНА сліпих веде…
Ступає кішкою. Без звуку
Всі прояви тепла краде.
Куди ведеш їх, білочола?
Туди де душі льодяніють
І де вмирає думка квола?
Туди, де вже добро не сіють…
Невинні простирадла всюди.
Спокусливо? Але не спи!
Зими обійми – вірна згуба!
Знесилений? Кажу – терпи!
Стерпи і знайдеш серце!
Таке велике і таке гаряче!
Воно тоновані розіб’є скельця,
Лише не бійся бути зрячим!
грудень 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467199
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2013
автор: Іра Рося