[i][b]Іду по життю я, і чую, і бачу-
Сміється хтось криком, хтось голосно плаче,
Смієтеся, люди, то смійтеся стиха,
Бо може вже завтра пізнаєте лиха.
І ті, що вже плачуть, то плачте стихенька,
Бо може зомліти у когось серденько,
Нащо гучні сльози – не бачать хай люди,
Бо завтра світити вже сонечко буде.
Болить як серденько, душа заболіла-
Моліться до Бога, бо в Ньому лиш сила.
Молітеся, люди, і в щасті, і в горі,
Бо в Бога любові доволі, доволі.
[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467097
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Anna Mach