Минають роки, йдуть хвилини,
життя проходить та й іде.
І вже немає і хвилини,
замислитись А хто ми є?
Зробили щось для України?
Чи може хочемо зробить.
А чи пройдемо знову мимо
і будем далі тихо жить.
Забудемо про нашу неньку?
Не будемо вже берегти.
Чи може будем разом сину
в кайданах з матір`ю іти?
І вже не зможемо вернути,
не зможемо допомогти.
Спокійно, тихо без турботи,
пливти за річкою й пливти.
Не знати правди до спочинку,
забути совість навіки.
А хто родив тебе мій сину?
А ти тікаєш від біди.
Само все вирішиться, правда?
Навіщо я, як інші є?
А чи знайдеться та людина,
яка пожертвує себе?
Хто має честь, хто має волю,
не вперше за свободу йде.
А ти чекай поки поволі
усе на місце постає.
Наші герої разом з нами,
а ви чекаєте нових.
То станьте ви на захист волі
і будьте в серці назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466985
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Анна Хортиця