Їду. Тихо. Чути дзвони
На пороші від копит.
Сірі розбрелись ворони.
Снігу білий оксамит.
Заворожений зимою,
Ліс дріма під казку сну.
Сніг білястою габою
Підперезує сосну.
Нахилилась, мов старенька,
Обіперлась на ціпок.
На верхівці здалеченька
Чути дятла між гілок.
Скаче кінь без остороги,
Сніг йому не допіка.
Нескінченної дороги
Стрічка вдалину тіка.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Еду. Тихо. Слышны звоны
Под копытом на снегу.
Только серые вороны
Расшумелись на лугу.
Заколдован невидимкой,
Дремлет лес под сказку сна.
Словно белою косынкой
Повязалася сосна.
Понагнулась, как старушка,
Оперлася на клюку,
А под самою макушкой
Долбит дятел на суку.
Скачет конь, простору много.
Валит снег и стелет шаль.
Бесконечная дорога
Убегает лентой вдаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465815
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 13.12.2013
автор: Роман Селіверстов