1
Спливає час, а пам`ять, мов екран,
На нім все проявляється чіткіше.
Калейдоскоп подій і поривань...
За кадром - кадр, і дати - як афіші.
2
Пригадую дитинства світлий край,
Після дощу калюж круги розлиті...
Село Рокитне, а за ним - розмай
Лугів зелених. І волошки в житі...
Всміхалася стежина у хлібах,
В моїм волоссі стрічка сніжно-біла.
До дитсадка сама долала шлях,
Де й бралося у мене стільки сили?
А поруч - ти, лив сонце із очей...
І я, дитина, спрагло, в кожне слово
Вслухалась, притулившись до плечей...
Пригадую все це, як мить чудову...
Роки майнули - коні буйногриві -
По-різному для кожного із нас.
Для мене всі вони такі мінливі,
Душі ж твоєї не торкнувся час.
Для мене ти - як дуб міцний - як скеля
Серед житейських хвиль і бурунів.
Надійна пристань - батьківська оселя.
Ти захист дати нам усім зумів.
Вже чималий і мій в житті рахунок,
І днів щасливих, і розчарувань,
Та, що б не сталось, - ти мій порятунок,
Чиню, як скаже батько - без вагань.
3
Ти, батьку, мій барометр у житті,
Як діять, з ким іти - все пророкуєш.
Зі мною поряд в щасті і біді,
Найменший порух серця ти мій чуєш.
Стою перед тобою, орле сивий,
Стою, схиливши голову свою.
Чим за любов віддячу, тату милий?
Хіба що тим, що рід твій не зганьблю.
Світи й надалі сонцем із блакиті,
Зори зорею в синій вишині.
Допоки буду жити в цьому світі,
Ти, батьку, будеш жити у мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465392
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2013
автор: Ірина Хміль