Я казав тобі: ЗАБИЙ! Але ти мене не слухав,
І за ліпшої нагоди знову ти розвісив вуха,
Тобі дівчина клялася, що ти знову їй потрібен,
Але твердо "НІ" сказати все ж забракло тобі сили.
Ти зустрів своє кохання, це було два роки тому,
Але ви вже поодинці десь півроку, не впадай у кому,
Бо не варта того, щоб вдягати форму та рейтузи,
Всі вони, щоб не образити, у більшості лиш шлЮзи!
Ти це знаєш так, як я. Забий. Вона того не варта!
Зараз усе більше переводять час на жарти,
Ті, хто зрозумів, що був в омані у рожевих мрій,
Ті, хто не благатиме: лишися біля мене, стій!
Хлопці не ведуться, і не ловлять синю птаху,
Окрім закоханих вважають всі: "то лажа". Так от.
Лиш тоді заб'ють довкола люди на найкраще,
І старими пожалкують: "Овва! Але пізно нам вже!"
(2004 рік)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465112
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2013
автор: Chuma.voz