Холодна кава.
Стало звичним вже.
Сама...
Надію, вкотре, топить в кавовім горнятку...
Невчасно так прийшла для неї ця зима...
Де був кінець, хіба почнеться все спочатку?
Ще мить...
і подадуть рахунок.
Недопита...
Та кава...
як її примарена весна...
Пішла... сполохавши синиць...
Розбита...
Та все ж незламна...
плекає в мріях журавля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2013
автор: Лія***