просинаюсь на безлюдному острові
просинаюсь
від страху - тремчу
кілька трупів із себе скидаю
хочу встати
не можу, лежу...
і від страху вкотре ціпенію
і свідомість втрачаю свою
потім через зусилля просинаюсь
когось б'ю
а для когось живу
просинаюсь
живу
дуже часто отак просинаюсь
дуже часто в холоднім поту
але вранці вже можу піднятись,
вранці кудусь іду
стали рани потрохи гоїтись
і з'явився навіть апетит
захотілося хоч трошечки жити
готувати смачне на обід
захотілось творити ліпити любити
захотілось літати стрибати плисти
стоп
а чи треба
куди
цей світ на безлюдному острові
такий рідний домашній став
цей світ
що прийняв
нікуди мене не відпускав
тримав
не хотілось летіти творити
чудити
не хотілось нікуди іти
почали страхи мої повертатись
знову снились кошмари нічні
кошмари
нічні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463023
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2013
автор: Наталя Есте