[img]http://rewalls.com/pic/201103/800x600/reWalls.com-24925.jpg[/img]
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Півкроку до зими. Застиг ефір.
Тримає ранок яблуню за руку,
Сповивши в іній, наче в кашемір.
Відгарцювавши пристрасну кориду,
Вляглись вітри на сизий килим трав,
За листопадом тужну панахиду
Холодний дощ на днях віджурбував.
Листків пожухлих скинувши перуку,
До згустку сонця моляться кущі.
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Лише криштальна музика душі.
Лиш ти і світ: вдихни і розчинися,
Прислухайся... Почулося? Невже?
Це у надхмарних вистуджених висях
Бог білу вовну клаптями стриже.
Ще день чи два і висипле мішками,
Земерехтить роями височінь!
Тримається промерзлими руками
Тополя за лякливу світлотінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462925
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2013
автор: Наталя Данилюк