Одного разу красуню побачила жінка.
Та́ в своїй витонченності була, як лебідка.
— Господи, хочу бути такою я, як вона:
Така вродлива, ніжна і мрійливо-чарівна...
Раптом заніміла, як красуня підвелася, —
З протезом на нозі із посмішкою подалася...
Тоді жінка подумала, що має дві ноги...
Ось, навпроти, сліпий хлопчик продає пироги...
— О, Господи, а світ мій, бо маю аж два ока.
А через мить, блондинка зустрілась ясноока...
Раптом, косметичка випала із її сумки...
— Зачекайте і візьміть ось ваші обладунки...
Не зупинилась, не почула, бо була глуха...
— Боже милостивий, прости, пробач мені гріха.
За очі, ноги... За вуха, щоб чути потрібне,
За всі твої благословення на необхідне...
Дякую, Боже! Зглянься... Благаю... Ти — чародій!
До тебе звертаюсь, молюся в подяці... Світ — мій!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462794
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Lana P.