В пам'ять про Василинку Бузак (яка так раптово померла на чужині на заробітках)

Здавалося  на  мить  затих  весь  світ…
Ховаючи  сльозу,  закрилось  сонце.
Смереки  нахилились  до  воріт,
Щоб  глянути  в  останнє  у  віконце.

А  вітер  із  жалю  так  завивав,
Що  не  зумів  твої  розплести  коси
І  в  полонинах  трави  захитав
Неначе  сльози  заблищали  роси.

Пожовкле  листя  сипалось  додолу
Встеляючи  у  інший  світ  дорогу.
То  не  твої  їх  потоптали  ноги,
А  слід  коліс  під  гул  мотору.

Не  прийдеш  більше  до  своєї  хати,
Не  сядеш  і  спрешся  край  стола…
Не  має  слів  щоб  переказати,
Якою  піснею  ти  для  нас  була…

Життя  -  натягнута  струна.  Вмить  обірвалась…
Сірим  смутком  огорнута  твоя  труна…
Лише  вона  стала  твоїм  здобутком.
Лише  вона…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462443
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.11.2013
автор: Аня Тет