втікай
доки осінь не проникла у тебе туманним
доки ручка ще здатна тобою писати
доки час весь у плямах чекає рушниці
щоб попереду спокій горів
хтось до ран прикладатиме попіл
хтось здиратиме шкіру
щоб лишитись на потім
у скроневій частині листоноші облич
домалюй
контур голосу сонного
що крилатиться помахом світанкових дірок
там лиш крок
щоб прижитись у місті промоклому
до останньої нитки
до останнього зойку зголоднілої сойки
чи торкнутись легенями
металевих зірок
втікай
поки осінь тобою не дихає
в місті-привиді вимикають її чорно-біле кіно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462233
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2013
автор: Нова Планета