П"ятнадцять тисяч двісті сорок сім.
Комусь лише просте число, бездушне.
А хтось над ним сопів, і плакав, і хрипів.
Хтось його так довго терзав і мучив.
Двісті сорок сім й п"ятнадцять тисяч.
Холодні руки й тепло клавіатури.
Пожмаканий папір уже не сниться.
Бо взагалі не спиться. Дура!
На п"ятнадцять тисяч двісті сорок сьомій строчці
із п"яним ритмом рима танцювала.
А з-під вологої сорочки
Душа стогнала і кричала.
П"ятнадцять тисяч...Вже, мабуть, не важливо.
Я, взагалі, мабуть, тебе не знала.
І ця остання строчка шкіриться тужливо.
Остання строчка, яку тобі я написала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462132
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2013
автор: Олька Оленька