шукати віру щоразу іншу,
лізти вгору все вище й вище.
в руках синиця, а в небі пусто,
і тільки вітер безглуздо свище.
спитай у нього куди подітись,
зламати все і провалитись.
у інший світ без тих законів,
що всіх нас змушують лобом битись.
і тільки шрами минулих втілень,
знаходиш знову щоразу нові.
від журавлів забутий слід,
як спомин болю останній, кволий.
твоя синиця не просить жита,
вона хотіла на волі жити.
і ти сильніше стискаєш руку,
а суть людини то відпустити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461784
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2013
автор: Іво Каценбук