Буває так що обернешся -
та бачиш віз, усе важке.
І кожен раз інакше зветься
Життєво, кожному близьке.
В ту мить буває розумієш:
Стремління створює шляхи.
Живуть життям надії, мрії -
Ідеш, не їдеш ти верхи.
Життя - не те, що тягне воза,
Бо воза того тягнеш ти.
Дають заряд життєві грози -
Стежки, дороги, час, мости.
І через річку воза тягнеш.
Хтось тягне яхту… капітан –
Ковтає воду, йде поважно,
А хтось із плугом через лан.
Буває так, що обернешся –
Той віз ровесник же літам.
Лиш не лишався біль у серці,
Мов слід коліс від возу там.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461451
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2013
автор: Андрій Пульсар