Кущі чорнобривців завмерли в хрусткому повітрі,
Їм паморозь вранішня тільки додасть гіркоти.
Муркоче у плеєрі голос: "Ми попіл на вітрі,
На вітрі"...без нас йтиме все, як повинно іти.
Розправивши плечі я лину за сонця промінням -
Сьогодні і зараз, ця осінь, ці видих і вдих,
Це дуже багато! Радіймо, чіпляймось корінням,
За добре і вічне, щоб гідно прожити цю мить.
Хоч серце у прірву над морем зірватись хотіло,
Щоб змити залежність від твого земного тепла.
Та ніч мерехтлива, як пташка, схопившись, злетіла
Світанок снопами багряними втік з-під пера.
Це новий день.Кращий день. Інша реальність.
Змішалися фарби, малюється доля нова.
І паводком в кутиках губ розливається радість...
Сухі чорнобривці, щаслива я тим, що жива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461179
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: Парчевська Ольга