Казала мі мати
Тебе не кохати,
Тебе позабути
В розраді спокути,
Тебе поміняти
На модної шати,
Себе закувати
За золоті грати.
Твоя ж то матуся,
Коли повернуся,
Мене хай стрічає
За добрим звичаєм.
Я дійсно не пнуся
Багатства спіймати:
Живу я не в дусі
Бажань твоїй мати.
Але гарантую
Життя тобі довге,
Тебе замилую,
Пошию корогви
На честь твого серця!
На честь твого сміху!
Серденько, не сердься!
Не слухай зловтіху!
Але ж казала мі мати...
09.06.1992
К.
КВ-1
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2013
автор: Левчишин Віктор