Стриміли на землі
Чорні згарища одні,
Неслись радіаційні дні...
Отам усе було во тьмі, (!)
Все розгорталося на спаленому тлі.
Чорний сніп димів вгорі,
Посміхався та кричав:"Помри!
Згори в обіймах смерті;
Хай будуть люди мертві,
З лиця землі навіки стерті!"
То ж сотворили людські руки;
Люди мруть, як мухи,
Сотворивши адські муки.
Сплинуть звідти звуки;
Вічна тиша,
Не живе і навіть миша...
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Діти в чом повинні?
Їх не було, вони не винні,
Та зрождаються у ластовинні.
Це в мирний час, не на війні,
Що ми створили на своїй землі?-
Страшенну силу звіра,
Яка з людини робить ізувіра.
1997 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460896
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 16.11.2013
автор: Ростислав Сердешний