І що у тій Лукерці він шукав:
Така ж пісна була і неохайна...
Ну свіжа... Ну юрлива... Молода...
Йому б - до пари, а вона ...звичайна.
Чи він не слухав, а чи не хотів,
А говорили ж бо про неї люди...
До неї, мов на крилечках, летів,
І мріяв, як удвох любитись будуть:
Зів'ють гніздечко, заведуть діток
(Це добре, коли в хаті сміх дитячий).
І все удвох. І цілий світ на двох...
От так... Любов засліплює і зрячих...
А потім - зрада... І не стало крил.
Не вмів кохати він наполовину.
Як він любив... Він так її любив...
Так і помер з думками про родину.
Його могилу в Каневі щодень
Видублюють вітри, дощі полощуть.
А он-де жінка в чорному бреде -
Через віки - до генія на прощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460697
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.11.2013
автор: Лариса Журенкова