Дивись, як Місяць тихою ходою
Шукає шлях серед мільйонів зір.
І ми йдемо, за руки, вдвох з тобою
Дорогою крізь терни до сих пір.
Скажи мені, що я тобі потрібна,
Як дощ - пшениці, Місяцю - Земля.
Твій погляд – Сонце – ясний, теплий, рідний,
А я – вода джерельная твоя.
Колись спітка розчарування вирій.
Та гравітацію ніхто не відмінив.
Ми будемо разом. І наша щирість
Зітре розлуки біль і весь тягар вини.
Це не завадить гідно пролетіти
Крізь морок холоду і сутність небезпек.
Нехай там сонячний вирує вітер.
Тебе знайду крізь тисячі парсек.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2013
автор: Ліоліна