Виливається думка рікою,
Кришталевим відлунням душі,
Дрібно сіється вранці росою,
Почуттями бентежить вночі.
Срібним дзвоном лунає у серці,
Вишиває рядки муліне.
Почуття таємниче-відверті
Знов творити штовхають мене.
Я не змушую їх появлятись,
Не шукаю вразливих крапок. –
Лиш від ризику знов закохатись
Пломеніє суцвіття думок.
Вони стеляться мохом безладним,
Або в пошуці пристрасних рим
Поцілунком медово-помадним
Творять мрій поетичний екстрим.
Я не знаю, що з ними робити. –
Прояв музи – це добре чи зле…
Та не можу уже не творити,
Поки тло почуттів не гниле.
Я живу, я творю і літаю
Над безоднею прОжитих літ…
Все минається, все відцвітає. –
Тож припиниться й творчий політ.
Всі захоплення, знаю, не вічні –
Позмовкають в душі солов’ї,
Щезнуть серцем написані вірші
В попелищі життєвих руїн...
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113111301231
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460211
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2013
автор: *ИРЕНА*