Поглянь, на долоні у мене танцюють два ангели.
Та безкрилий один: ними він затулив мою душу.
Напевно то мій?! Йому хочеться також розважитись...
Дуже важко без крил танцювати, вести вона мусить.
Якби тільки це лиш від мене одного залежало,
Вихідний повноцінний я б ангелу дав неодмінно.
Він крила б одів і, покинувши душу розхристану,
Ну хоча би на день відволік свою віддану пильність.
Ми схожі з ним дуже - у справах своїх поневолені.
Тільки зрідка витаємо в хмарах, розправивши крила,
Як небо стемніє (далеко за північ) над зорями.
Від своїх зобов"язань у снах тільки бачиться воля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460164
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Бойчук Роман