Ти кат! Мій розуме, для мене ти палач, який питаннями руйнує світ химер,
В якому янусом багатоликим вчуся жити і не страшусь підступності його сирен.
Ти вічний сумнів! Тіло із гріха, мій саркофаг спокус, в якім замкнули душу,
Бо ж хором голоси лунають звідусіль, що клятву вірності порушити я можу й мушу.
Ти мій вогонь! О серце, зворушись… почни залізо плавити в солоній крові!
Пульсуй бажаннями! Благаю – розгорись! Танцюй під танго шалу, пристрасті і вальс любові!
Ти шрам! Ні, пам`яте моя, ти рвана рана, яку щоночі сіллю посипаю.
Прошу – лиш не ятри і не трави мене, не обтинай коханню його крила!.. Заклинаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459533
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2013
автор: nadionchik