я не спал, когда спал весь город (рус/укр)

(рус)

я  не  спал,  когда  спал  весь  город,
когда  в  стенах  серых  домов
люди  видели  сны
так  прекрасны  и  чисты,
и  смеялись  во  сне,
так  наивно,  лучисто,
озаряя  холодную  ночь
ярким  светом  и  личным  теплом.

я  не  спал  -  слишком  много  света,
и  глазам  не  сомкнуться,
и  другим  не  желая  стать,
все  стоял  у  окна
и  смотрел  я  на  странный  город;
тихо  таяло  желание  засыпать.

ничто  не  случалось,
в  этой  чудной  холодной  ночи
люди  видели  сны
и  были  столь  открыты,
что  я  видел  их  светлые  души,
а  внутри  живые  огни.
я  взглянул  в  их  сердца
и  понял,  что  ничто  не  будет  забыто.

я  смотрел  так  всю  ночь
и  нечасто  совсем  дышал,
чтобы  вдруг  никто  не  проснулся,
не  покинул  прекрасный  свой  мир,
не  создал  свой  печальный  мотив
и  от  грусти  в  себе  не  вскричал.

я  стоял  у  окна
и  смотрел  в  откровенные  лица  -
вот  бы  миг  этот  сохранить!
где  никто  никого  не  стыдится,
не  боится  вдруг  измениться,
где  всем  сердцем  можно  любить,
не  пытаясь  ничто  забыть.
мне  бы  миг  этот  сохранить...

(укр)

я  не  спав,  коли  спало  все  місто,
коли  в  стінах  сірих  квартир
люди  бачили  сни
так  прекрасні  і  чисті
і  сміялись  вві  сні
так  наївно  і  променисто,
зігріваючи  мерзлу  ще  ніч
світлом  яскравим  і  власним  теплом,
що  сплелося  у  дивне  намисто.

я  не  спав  -  світла  надто  багато,
і  очей  не  закрити,
і  іншим  також  не  стати,
все  стояв  біля  вікон,
дивився  на  дивне  місто;
тихо  тануло  бажання  засинати.

ніщо  не  траплялось,
в  цю  незвичну  холодну  ніч
люди  бачили  сни
і  були  так  відкриті,
що  я  бачив  їх  світлі  душі,
а  у  душах  тремтливі  вогні.
я  поглянув  в  серця
й  зрозумів,  що  ніщо  не  буде  забуто.
доки  люди  щасливі,  то  будуть  живі.
доки  є  ще  вогонь,  люди  можуть  відчути.

я  дивився  всю  ніч
й  несміливо  так  зовсім  дихав,
щоб  раптом  ніхто  не  прокинувся,
не  покинув  прекрасний  свій  світ,
не  створив  свій  сумний  мотив
і  від  суму  в  собі  не  кричав.

я  стояв  біля  вікон
і  я  бачив  відкриті  обличчя  -
от  би  мить  оцю  зберегти!
де  ніхто  не  соромиться  жити,
не  боїться  раптово  змінитись,
де  так  просто  всім  серцем  кохати,
не  бажаючи  щось  забувати.
мені  б  мить  оцю  зберегти...

                                                                             07.11.2013р.

Ага,  я  в  курсі,  що  це  не  точний  переклад.
Я  і  не  ставив  собі  за  мету  перекласти  це  все  діло  точно.
Головне  -  суть.  Все  інше  дрібниці.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459212
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2013
автор: Віктор Шупер