У тиші причаїлася гроза
І порожнеча полонила очі,
Лише зрадливо забринить сльоза,
прихована од всіх у темінь ночі.
Нема думок, немає відчуттів,
Хто і коли украв моє світання…
Я потемки іду у самоті,
Забувши про свої розчарування.
Цей дикий спокій душу розрива,
Давно себе не можу зрозуміти.
Я загубила правильні слова,
Я ніби розучилась говорити…
Та у мовчанні сотні тисяч слів,
Які не зможу більше я забути.
А все так просто, тільки б захотів
Хоча б хто-небудь ті слова почути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459193
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2013
автор: Olekcienko