Вже притишені осені кроки.
Що хотіла, усе вже змогла.
То посіяла в серці неспокій,
То журбою чомусь облягла.
Дарувала невпевненість вчинків,
Білий світ застилала слізьми.
І не знала душа відпочинку.
А по долі, немов чобітьми.
Я ж не знала, що осінь так гралась.
Наробила ось так помилок.
Не помітила, як підкрадалась.
Наганяла фальшивих думок.
Але осінь прекрасна, бо жінка.
Я пробачила їй все давно,
А що нас ще трима павутинка,
Значить іншого нам не дано...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459024
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2013
автор: Н-А-Д-І-Я