Ми розійшлися з тобою кораблетрісно,
В друзки розлетівся колишній шал.
Віддав тобі серце – отримав залізо,
Ззаду у спину зрадливий кинджал.
Маленьке дівчисько з манерами шльондри
Довкола пальця мене обвело.
Спомин лишило на клаптику ковдри,
Багряне абстрактне тло.
Скільки ще буде, їй-богу, не знаю
Таких ось манірних спідниць…
Та жодна не вчує: «Тебе я кохаю!»,
простягши́сь до небес горілиць.
У всесвіті будуть мільярди галактик,
Та я залишуся в одній.
Цинік-романтик, мрійник-романтик,
Що спить на підлозі брудній.
06.11.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458900
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.11.2013
автор: Олександр Подвишенний