Не край моє серце крилом заметілі,
Я все ж перейду полюс вічної мли.
Нехай ти живеш у ошатності білій,
Внесу різнобарв’я, лиш піснею линь!
Чекай зорепади в снігах, королево,
Пройду метеором над світом крижин.
Вмить ранок одягне відтінок рожевий,
Погляне світило на день, що ожив.
Не треба згасати в пориві трагічнім,
Проміння вже грає на різні лади.
Ним щастя здичіле впіймаю велично,
Не буде в сюжетах змертвілих біди.
Не край мою душу морозом колючим,
Воскреснув неспокій, прозріння приніс.
Уп’явся стрілою десь в серці разюче
І дав почуттям шати зоряних місць.
11:09, 29.10.2013 рік.
Зображення: http://wap.mobilmusic.ru/fileanim.html?id=1060038
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2013
автор: yusey