Мов матінку рідну
Благаю у неба
Дать пісню завітну
Як жити нам треба.
Під сонечком ясним
Радіти щоднини,
Що в світі прекраснім
Жить випало нині.
Відчути як дощик
Вмиває природу,
Зварить добрий борщик
На заздрість народу.
Піти у гайочок
Повітря ковтнути,
В зелений райочок
Стежин не забути.
Послухати в травні
Пісні солов’їні,
Рулади їх вправні,
Найкращі в країні.
Пройтися полями,
Де жайвір співає,
І над пшеницями
Він висіти має.
По росяних травах
Вже босим бродити,
В дитячих забавах
Хоч трохи пожити.
На озеро зрання
Піти порибалить,
Хвилина чекання,
Напевно, розрадить.
І рибонька клюне
Велика й маленька
І щастя посуне,
Сиди лиш тихенько.
Коли сад квітує
І бджілки літають,
Там кожен відчує
Як жити всі мають.
Без злоби, з любов’ю
До світу і себе,
Вирішувать кров’ю
Незгоди не треба.
30.10.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457648
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.10.2013
автор: Георгій Федорович