Ти знаєш, мамо, теплий день минув,
Осінній холод дихає у спину.
Вплетемо падолист у сивину,
Грань міжсезоння в дотиках незриму.
Твоє тепло, як літа пізня мить,
Далекі сни промінням зігріває,
Торкається душі, там де болить…
Все поверну! Сторицею, навзаєм!
Лиш жовтень може ніжно холодить,
Багрянцем прикриватися невтомно.
Твого життя незібрані плоди -
Збираю я, як спадщину, умовно.
Так вітряно, так сиро восени
І хмари знов збираються у зграї,
Лиш запах листя прілого п’янить…
Ти знаєш, мамо?.. ти давно все знаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457591
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2013
автор: Любов Чернуха