Ми втомлені, ми затравлені.
По місту ми ходим́ парами.
Очима пустими, напівсонними
Бачимо лише ніч.
За стінами сіро-бетонними,
За масками серйозно-холодними,
У куточку квартири темному
Ховаєм сотні своїх облич.
Самотні, нещасні, знедолені,
Для людей завжди холодні ми.
Ні допомоги, ні поради, ні підказки –
Глуха, німа стіна.
Обмануті, покинуті, скривджені,
Душі наші глибоко понівечені.
Вічно незадоволені власники
Бездушного майна.
Сліпі, глухі страдники!
Егоїсти, нікчемні порадники!
Керують нашими душами
Роздуті потворні Я!
І ходимо ми з ними парами,
Стежками і тротуарами.
А з душі розбитого вікна
Визирає лиш стіна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457401
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2013
автор: Озелла Радукевич