Ще вчора дощик благодатний сіяв,
аж усміхались радісно грядки,
озимина вигострювала стріли,
і пишно красувались буряки.
А вже сьогодні трави забіліли,
багаття раптом згасло у лісах,
і щемний смуток підійма на крила
ця передзимна врочиста краса.
Сховавшись під листочки помарнілі
мерзлякувато щуляться гриби.
Качки, як і годиться, відлетіли
у вирій дикі. Свійські- у торби.
Дрімає тихо збіжжя у коморі,
приведено до ладу реманент.
Вони ще пам’ятають те учора,
клопотами наповнене ущент.
Плуги по полю непоквапним кроком,
мов невловима поступу межа-
останній штрих господарського року
і перший заспів на новий врожай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457048
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2013
автор: stawitscky